Хедж-фонд простими словами, як інвестувати в Hedge Fund

Деталі: Вольдемар Воронцовський; В криптовалюті; 05 вересня 2023; 239

Підписуйтесь на Telegram канал та заробляйте

Інвестиційні фонди - це простий і прибутковий спосіб капіталовкладень, який вимагає мінімальних трудовитрат, але водночас вирізняється високим рівнем прибутковості та гарантією збереження вкладених коштів.

У колективному володінні активами для приватного інвестора дійсно багато плюсів: ефективне управління грошовими ресурсами, професійні управителі, диверсифікація вкладень, знижені фінансові ризики, прозора звітність про рух коштів, знижені витрати на проведення будь-яких грошових операцій на ринку цінних паперів тощо.

Одним словом, інвестувати у фонди для збереження і примноження своїх грошей - гарна ідея.

Важливо враховувати, що інвестиційний фонд належить до середньо- і довгострокових інструментів заробітку на інвестиціях, тобто не передбачає швидкого, миттєвого прибутку. Істотний дохід від вкладень у фонди варто очікувати не раніше, ніж через 1-2 роки.

Виділяють 6 основних видів інвестиційних фондів: пайові, взаємні, хеджеві, ті, що торгуються на біржі, чекові та венчурні.

Кожен із них має свої особливості, принципи роботи, стратегії та надає вкладникам різні інвестиційні можливості.

Головний герой нашого сьогоднішнього огляду - широко відомий у вузьких колах хеджевий фонд або hedge fund.

Хеджфонди - це історія про великі суми і про ставки по-крупному.

Що за дивовижний звір мешкає на інвестиційному ринку? За якими принципами він живе і хто може його приручити?

Розповідаємо детально про інвестиційні можливості хеджевих фондів.

Це ціково - ЯК СТАТИ ІНВЕСТОРОМ З НУЛЯ.

ЯК ПРАЦЮЄ ХЕДЖ-ФОНД

Хеджевий фонд - це приватний, не обмежений нормативним регулюванням інвестиційний фонд для обмеженого кола осіб, активами якого управляє професійний управитель.

Одне з головних завдань хедж-фондів - нейтралізувати ринкові ризики. Як цього можна досягти? Врівноваженням кожної позиції. Для хеджевого фонду не важливо, куди рухається ринок: падіння ціни одного паперу/сектора буде врівноважено зростанням вартості іншого паперу/сектора.

Спочатку хедж-фонди створювалися в офшорах, тобто поза зоною юрисдикції розвинених країн. Щоб хоч якось врегулювати їхню діяльність, провідні США і Великобританія офіційно допустили хедж-фонди на організовані ринки цінних паперів, але на особливих умовах: їм заборонено продавати свої паї та акції непрофесійним інвесторам.

Тому можливості інвестування в хедж-фонди - обмежені, вимоги до потенційного інвестора і розміру стартового капіталу - дуже жорсткі.

У США, наприклад, вкладати гроші в хеджеві фонди можуть тільки кваліфіковані інституційні інвестори, які керують капіталом понад 100 млн доларів. Незважаючи на ці обмеження, хеджеві фонди дуже популярні серед американських жителів, оскільки за грамотно обраної стратегії дають змогу отримувати прибуток і на бичачому, і на ведмежому ринку.

Основні інвестиційні характеристики хедж фондів полягають у тому, що вони можуть інвестувати гроші вкладників не тільки в акції та облігації, а й у похідні фінансові інструменти - деривативи. Зараз більшу частину своїх активів хеджфонди тримають якраз у деривативах.

Для них також доступна маржинальна торгівля, тобто використання позикових коштів для купівлі та продажу активів на значно більшу ціну, ніж вартість власних чистих активів фонду.

Таким чином, принцип роботи хедж-фонду простий і логічний: вони працюють на всіх ринках, і в основі стратегії їхньої діяльності лежать інвестиції в усі цінні папери та їхні похідні. Активи фонду формуються з усього спектра доступних фінансових і біржових інструментів, зокрема іноземних.

І це є величезною перевагою для інвестора: завдяки використанню різних похідних інструментів, фонди можуть заробляти навіть на падаючих котируваннях і приносити дохід за будь-якої ситуації на ринку.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ХЕДЖ-ФОНДІВ

Вважається, що хедж-фонди як інвестиційний інструмент уперше з'явилися в США. Винахідником хедж-фондів називають Альфреда Вінслоу Джонса: його компанія відкрила 1949 року фонд, де вперше стали використовувати хеджування.

Стратегія Альфреда була нехитрою: він купував цінні папери, які вважав перспективними і недооціненими, і в очікуванні зростання їхніх котирувань продавав переоцінені, які, на його думку, повинні будуть подешевшати. Таким чином, йому вдавалося диверсифікувати ризики і домагатися гарного прибутку.

Недооцінені акції - коли у акцій компанії є істотний потенціал зростання. Переоцінені акції - коли вартість акцій злетіла дуже високо, і всі дані свідчать про те, що їхня вартість незабаром сильно впаде.

Але існують й інші теорії виникнення хеджевих фондів. На думку Воррена Баффета, вперше принцип роботи хеджфонду застосував його вчитель Бенджамін Грехем ще у двадцятих роках минулого століття, але використовував іншу назву. Але на той момент інвестиційний ринок був ще не готовий до прийняття такої схеми, та й Велика Депресія не сприяла розвитку індустрії.

Існує навіть версія, що першим хеджування використовував ще Аристотель, який жив понад 300 років до нашої ери!

Хто придумав хеджфонди, насправді, не настільки важливо. Їхній справжній розквіт розпочався у 80-х роках XX століття у США, коли стали з'являтися й інші інвестиційні можливості і весь світ в один голос заговорив про "фантастичні перспективи американської економіки".

Нині хедж-фонди посідають значуще місце в інвестиційному бізнесі, маючи амплуа "масонського", закритого товариства для заможних інвесторів.

СТРУКТУРА ХЕДЖ-ФОНДУ

Появу нового хеджфонду ініціює керуюча компанія, яка починає залучати інвесторів і налагоджувати партнерські стосунки з банками та організаціями, що надають брокерські послуги. Усі операції з купівлі та продажу цінних активів здійснюють професійні управителі.

При цьому управитель хеджевого фонду отримує не тільки плату у вигляді фіксованого відсотка, як в інших типах інвестиційних фондів, а й солідний відсоток у разі, якщо діяльність фонду принесла прибуток. Це так званий бонус за результат, який мотивує управителів показувати максимальний результат.

Коли вдається зацікавити потрібну кількість інвесторів з потрібним загальним капіталом, можна говорити про початок роботи фонду.

Інвестори віддають свої капітали в управління фонду і через якийсь час отримують прибуток.

Усі інвестиційні ресурси інвесторів (гроші, золото, цінні папери) зберігає банк-гарант. Вимоги до банку досить серйозні: це має бути велика фінансово-кредитна організація з високим рівнем надійності та відмінною репутацією. Трапляється, що укладенням усіх угод займається сам банк, а не первинний брокер.

За діяльністю хедж-фонду стежить адміністратор (аудитор). Незалежно від керуючої компанії, аудитор оцінює вартість активів фонду, що знижує всілякі фінансові ризики для вкладників. Він також займається бухгалтерськими питаннями і підготовкою звітності, зокрема тієї, яка регулярно надається інвесторам.

Таким чином, розпорядження про операцію дає керуюча компанія, а всю технічну частину процесу виконує первинний брокер. Його функції різноманітні: від безпосереднього проведення угод на біржі до депозитарної діяльності та кредитування.

Як ми знаємо, хедж-фонд може працювати на будь-яких майданчиках і в будь-яких країнах, тому первинний брокер повинен мати повноваження здійснювати операції скрізь, де це може знадобитися. Як правило, брокерами виступають великі міжнародні банки, наприклад, Merrill Lynch, Goldman Sachs або Morgan Stanley.

Таким чином, структуру хедж-фонду можна зобразити так, як показано на зображенні.

ТИПИ ХЕДЖ-ФОНДІВ

Варіантів класифікації існує декілька, але більшість орієнтується на запропоновану Міжнародним валютним фондом.

У рамках цієї класифікації виокремлюють три основні види хедж-фондів: глобальні фонди, макро-фонди та арбітражні фонди.

Глобальні фонди - це фонди, які будують свої інвестиційні стратегії, вивчаючи поведінку котирувань окремих компаній, але свою діяльність здійснюють на ринках будь-яких країн.
Макро-фонди - це фонди, що працюють на ринку однієї певної країни, наприклад, тільки в Україні. Їхні торгові стратегії будуються на підставі актуальної макроекономічної ситуації в країні.
Арбітражні або фонди відносної вартості - найкласичніший хедж-фонд, що оперує на національних ринках і використовує стандартний принцип роботи. Він полягає у відкритті різноспрямованих позицій на пов'язані один з одним фінансові інструменти та отримання прибутку з невеликих цінових сходжень і розбіжностей.

СКІЛЬКИ ПРИБУТКУ ОТРИМУЮТЬ ХЕДЖ-ФОНДИ

Хеджеві фонди цікаві насамперед своїм співвідношенням ризику і прибутковості. Великі й авторитетні фонди дають змогу заробляти неймовірно багато за мінімальних ризиків. У час високої волатильності ринку вони здатні не просто гідно "витримати удар", а й примножити активи клієнтів.

Таким чином, хедж-фонди показують надзвичайно високий результат на волатильному ринку, що пояснює їхню популярність серед інституційних інвесторів, яким вкрай важлива стабільна позитивна дохідність у довгостроковому періоді.

Відмінною особливістю хеджфондів є також принцип розподілу доходу. Якщо в інших інвестиційних фондах це відбувається шляхом утримання обумовленої від вартості паю сума (як правило, 2-5%), то в хеджевих - утримується частина отриманого прибутку (20-25%).

Зараз у хедж-фондах зосереджено понад $3,5 трлн - цю цифру можна порівняти з ВВП Німеччини і вона майже в півтора раза перевищує ВВП Великої Британії.

Клієнти хеджевих фондів - це великі інституційні інвестори: пенсійні та суверенні фонди, страхові компанії та інші великі фінансові інститути. Вони популярні і серед приватних інвесторів - заможних людей, які мають можливість інвестувати в хеджфонди через преміальні банки та фемілі-офіси. Потрапити, як то кажуть, "з вулиці" до популярного хедж-фонду - просто неможливо, і навіть через відомого інвестиційного представника - вкрай складно.

РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ХЕДЖ-ФОНДІВ

Хедж-фонди залежно від місця своєї юрисдикції та застосовного податкового законодавства бувають оншорні (США, Великобританія) і офшорні (Кайманські острови, Британські Віргінські острови та інші офшорні території). Інвесторам зі США заборонено інвестувати в офшорні фонди, що пов'язано з вимогами податкового законодавства.

Незважаючи на це, такі компанії можуть інвестувати практично в усі інструменти, представлені на ринку, як і інші хеджфонди в усьому світі.

На відміну від ПІФів, діяльність яких підпорядкована жорсткому державному контролю, хеджеві фонди практично не регулюються державою. Такі фонди дійсно мають меншу залежність від закону або зовсім не обмежені жодним нормативним регулюванням. З одного боку, це дає максимальний ступінь свободи управителям, яка за умови успішної торговельної стратегії виливається у більший прибуток. Зворотний бік медалі - відсутність державного регулювання загрожує додатковими ризиками для вкладників.

ЧИМ ХЕДЖ-ФОНДИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД ПІФІВ?

Якщо порівнювати два інвестиційні інструменти - хеджфонди і ПІФи, то можна побачити, наскільки перший "вільніший" за другий. Усі основні відмінності між ними пов'язані саме з цією практично необмеженою свободою хеджфондів.

Розглянемо особливості двох популярних різновидів інвестиційних фондів.

З якими активами працює фонд?

ПІФ → тільки цінні папери та майнові активи;

Хедж-фонд → усі цінні папери та їхні похідні, майнові активи, валюта, дорогоцінні метали та опціони.

Які вимоги до мінімального внеску?

ПІФ → від 1000 грн;

Хедж-фонд → від 100 000$ до кількох мільйонів доларів для великих фондів;

Хто може стати інвестором?

ПІФ → будь-який охочий;

Хедж-фонд → тільки кваліфіковані інституційні інвестори;

Які інвестиційні стратегії застосовуються?

ПІФ → відкривають тільки довгі позиції;

Хедж-фонди → відкривають як довгі, так і короткі позиції;

Як розподіляються доходи?

ПІФ → утримується обумовлена від вартості паю сума (2-5%);

Хедж-фонди → утримується частина отриманого прибутку (20-25%);

Як держава регулює діяльність фонду?

ПІФ → жорсткий постійний контроль;

Хедж-фонд → практично не регулює;

Яка процедура виходу з фонду?

ПІФ → дозволено продаж паїв на вторинному ринку;

Хедж-фонд → продаж тільки всередині фонду.

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

Переваги:

Можливість працювати на всіх ринках та інвестувати в усі доступні фінансові та біржові інструменти;
Здатність отримувати дохід на будь-якому ринку: і на бичачому, і на ведмежому;
Велике розмаїття стратегій: інвестиції не тільки в акції та облігації, а й у похідні фінансові інструменти - деривативи;
Диверсифікація інвесторського портфеля допомагає знизити ризик і волатильність і підвищити прибутковість;
Системна прибутковість, в основі якої лежить виявлення ринкових закономірностей, що повторюються на ринку з часткою ймовірності >50%, а не просте вгадування напрямку руху ринку;
Перспективи отримання високих доходів;
Можливість маржинальної торгівлі шляхом використання позикових коштів;
Високі результати на волатильному ринку;
Застосування новітніх технологій: оцінка активності клієнта за допомогою знімків із супутника, купівля деталізованих баз даних, використання торговельних роботів тощо;
Видатні особистості індустрії на чолі фонду і талановиті фінансові керівники.

Недоліки:

Вкрай закрита індустрія: потрапити "з вулиці" - неможливо;
Можливість інвестування обмежена різними суворими умовами;
Жорсткі вимоги до вкладників;
Інвестиції на довгострок, що може негативно позначитися на ліквідності інвестицій (з точки зору інвестора);
Фінансовий важіль (маржинальна торгівля) може перетворити незначний збиток на колосальні втрати;
Можливе блокування грошей інвесторів на довгий період (кілька років);
Діяльність хедж-фондів часто має куди більш ризикований характер на відміну від інших інвестиційних фондів;
Відсутність державного контролю за діяльністю фонду, що загрожує додатковими ризиками для інвестора.

ЯК ВКЛАСТИ ГРОШІ В ХЕДЖ-ФОНД

Чому інвестори вкладають свої гроші в хедж-фонди? Тому що діяльність таких компаній вирізняється високим результатом, особливо помітним у періоди ринкових спадів і коливань. У той час, як традиційні інвестиційні фонди зазнають збитків, оскільки їхній портфель складається з довгих позицій в акціях і облігаціях, прибутковість деяких хедж-фондів може досягати 20% і більше.

При цьому процедура інвестицій у хеджеві фонди досить проста.

Щоб стати клієнтом хеджфонду, інвестор повинен зробити такі дії:

Підписати комплект документів фонду;
Надати нотаріально завірену копію паспорта та лист про джерело походження вкладених коштів;
Вислати всі необхідні документи адміністратору фонду, його директорам або повноважним представникам;
Перерахувати обрану суму на банківський рахунок фонду.

Далі інвестор отримує офіційне повідомлення про підписку на паї. Будучи клієнтом фонду, він щомісяця отримує звіти про виконану роботу, а в травні-червні - аудиторський висновок про результати діяльності компанії за минулий рік.

Розірвати договір з хеджевим фондом і забрати свої кошти інвестор може в будь-який час.

Якщо інвестор не може або не хоче самостійно управляти своїми активами, зокрема під час інвестицій у хедж-фонди, він може довірити свої кошти брокеру, який є посередником між вкладником і фондом.

ВИСНОВОК + відео

Розібратися в різноманітті інвестиційних фондів, що існують на ринку, допоможуть спеціалізовані онлайн-бази даних, такі як Barclayhedge.com, Evestment.com, Morningstar.com, Eurekahedge.com, Hedgeact.com, або інформаційні системи, наприклад, Bloomberg. На цих ресурсах вказані адреси сайтів практично всіх існуючих фондів і телефони їхніх менеджерів.

Інвестиції в хеджеві фонди - це гра по-крупному. Тому перш ніж обрати один з наявних, обов'язково потрібно запросити таку інформацію: інформаційний меморандум фонду, його передплатні документи, результати аудиту за останні кілька років і Due Diligence Questionnaire (документ, що детально описує всі деталі роботи фонду).

Якщо все гаразд - інвестуйте і спіть спокійно. А розбудить вас хіба що прибуток, що впав (не з неба).